Христос Воскрес, а ми ще ні

Шануймося, Куме, ще поки є сили
Горнути цю Землю нагору до Сонця,
Ще поки повітря шматує вітрила,
Та іноді Бог зазира у віконце.

Цінуймося, Брате, бо варто й надалі
Ту греблю до Місяця вперто гатити.
Хай збиті мозолі, та зламані палі,
Нема того бісу, щоб нас зупинити.

Пишаймося, Пане, отим будівництвом,
Що грюкає в серці та мітить у небо.
За цеглою цегла ми творимо дійство,
Що прагнула решта, а нам стало треба.

Тримаймося, Друже, у межах пригоди,
У самому жерлі історії світу.
Весела нагода долати ці сходи
Від першого кроку і до заповіту.

Та поки у вічність зачинена хвіртка
Не треба соромитись жити добряче.
Хай ллються та п’ються пісні та горілка,
Бо ми того варті, тож будьмо Козаче!