Там іду я… (absque significatione)

Шукаю нагоди, шукаю пригоди,
Чекаю щодня біля моря погоди.
Життя за собою тягну, як колоду,
І наче по воду, іду по свободу.

Щоранку себе спонукаю до тями,
Щоночі збираюсь у вирій з птахами.
Пірнаю у пекло подій з головою,
І наче за хлібом, іду за бідою.

Щодуху кудись поспішаю за часом,
Ладнаю минуле, що вирване з м’ясом.
Ховаю майбутнє у хащах страждання,
І наче на свято, іду на заклання.

Щоразу дивуюсь, питаюсь, до речі,
Господар чи бранець, я в цій колотнечі?
Мурую простори, минаю тенети,
І наче у найми, іду у поети.

Щосили тримаю себе під прицілом,
У нетрях думок, поміж чорним та білим.
Марную бажання, долаю кохання,
І наче до вітру, іду до визнання…