Іменинна

І де ті ласощі? І де ті візерунки?
Що мають прикрашати смак та лад життя.
Де ті відверті по-дорослому дарунки?
Де ті дитячі, як веселка, відчуття?

І де ті знахідки? І де ті таємниці?
Веселі мандри за похилений паркан?
Питливий погляд вглиб сусідської криниці,
Де крапля починає шлях у океан?

І де ті гойдалки? І де ті феєрверки?
Яскраві пристрасті та кольорові сни?
Бурхливі враження від першої цукерки,
Десь в очереті неслухняної весни?

І де ті вогнища? І де ті водограї?
Та квітка папороті у купальську ніч?
Таємна стежка за лаштунки небокраю,
Що оминає повсякденну пересіч?

І де ті витвори? І де ті діаманти?
Різдвяна казка у весільному вбранні?
Суворих буднів чудернацькі варіанти,
Зіркових свят непередбачені вогні?

І де ті пестощі? І де ті витребеньки?
Зненацьке виконання повнолітніх мрій?
Коли раптово, мимоволі, найшвиденько
Збігаються дива у певний вир подій.

Безодня здивувань, кишені, повні неба,
Нечуваний коктейль смачних та гострих страв?
Все це в тобі, нарешті тільки треба
Знайти себе і що Господь подарував…

Два столба

Там, где вовсю чернеет море,
И без стыда танцует лето,
Там, как собака на заборе,
На двух столбах сидит планета.

И, как обычно, процветает,
И ни за что не унывает,
И никогда не устает,
От этой жизни, это вот!

Такая у тебя судьба,
Я знаю точно, я знаю точно,
Шо ты, Одесса, два столба,
И пограничный, и позвоночный.

Налито море до краев,
Поляна «зеленью» накрыта.
И здесь у этих двух столбов,
Живется весело и сыто.

Пусть нет Кремля и Эрмитажа,
И Лувра с Ватиканом, даже.
Лишь солнце, воздух и вода,
Но в лучшем виде, таки да!

Такая у тебя судьба,
Я знаю точно, я знаю точно,
Шо ты, Одесса, два столба,
И пограничный, и позвоночный.

Не три кита, не три слона,
Не пики горного Памира.
Всю Землю держат два столба,
На въезде в лучший город мира.

Такая у тебя судьба,
Я знаю точно, я знаю точно,
Шо ты, Одесса, два столба,
И пограничный, и позвоночный.